Сучасні технології – Використання сучасних інформаційних технологій і програмних продуктів. Реферат

Сучасні інформаційні технології

Сучасні інформаційні
технології.
Сучасний
період розвитку цивілізованого
суспільства характеризує процес
інформатизації.

Інформатизація суспільства — це глобальний
соціальний процес, особливість якого
полягає в тому, що домінуючим видом
діяльності в сфері суспільного виробництва
є збір, накопичення, продукування,
обробка, зберігання, передача та
використання інформації, здійснювані
на основі сучасних засобів мікропроцесорної
та обчислювальної техніки, а також на
базі різноманітних засобів інформаційного
обміну.

Інформатизація суспільства забезпечує:

· Активне використання постійно
розширюючогося інтелектуального
потенціалу суспільства, сконцентрованого
в друкованому фонді, і науковій, виробничії
та інших видах діяльності його членів;

· Інтеграцію інформаційних технологій
в наукових та виробничих видах діяльності,
ініціюючій розвиток всіх сфер суспільного
виробництва, інтелектуалізацію трудової
діяльності;

· Високий рівень інформаційного
обслуговування, доступність будь-якого
члена суспільства до джерел достовірної
інформації, візуалізацію представленої
інформації, суттєвість використовуваних
даних.

Застосування відкритих інформаційних
систем, розрахованих на використання
всього масиву інформації, доступної в
даний момент суспільству в певній його
сфері, дозволяє удосконалити механізми
управління суспільним устроєм, сприяє
гуманізації і демократизації суспільства,
підвищує рівень добробуту його членів.
Процеси, що відбуваються у зв’язку з
інформатизацією суспільства, сприяють
не тільки прискоренню науково-технічного
прогресу, інтелектуалізації всіх видів
людської діяльності, а й створенню
якісно нового інформаційного середовища
соціуму, що забезпечує розвиток творчого
потенціалу індивіда.

Один з напрямків процесу інформатизації
сучасного суспільства є інформатизація
освіти — процес забезпечення сфери
освіти методологією та практикою
розробки та оптимального використання
сучасних або, як їх прийнято називати,
нових інформаційних технологій,
орієнтованих на реалізацію
психолого-педагогічних цілей навчання,
виховання.

Процес інформатизації так само торкнувся
і економічних галузей. Їх радикальне
вдосконалення і пристосування до
сучасних умов стало можливим завдяки
масовому використанню новітньої
комп’ютерної і телекомунікаційної
техніки, формування на її основі
високоефективних інформаційно-управлінських
технологій. Засоби і методи прикладної
інформатики використовуються в
менеджменті і маркетингу. Нові технології,
засновані на комп’ютерній техніці,
вимагають радикальних змін організаційних
структур менеджменту, його регламенту,
кадрового потенціалу, системи документації,
фіксування і передачі інформації.

Сучасні інформаційні технології значно
розширюють можливості використання
інформаційних ресурсів у різних галузях
промисловості, а так само в освіті.

1. ПОНЯТТЯ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

1.1 Що таке інформаційна технологія

Технологія — це комплекс наукових і
інженерних знань, реалізованих у прийомах
праці, наборах матеріальних, технічних,
енергетичних, трудових факторів
виробництва, способах їх з’єднання для
створення продукту або послуги, що
відповідають певним вимогам. Тому
технологія нерозривно пов’язана з
машинізацією виробничого або невиробничого,
насамперед, управлінського процесу.
Управлінські технології грунтуються
на застосуванні комп’ютерів і
телекомунікаційної техніки.

Згідно з визначенням, інформаційна
технологія — це комплекс взаємозалежних,
наукових, технологічних, інженерних
дисциплін, що вивчають методи ефективної
організації праці людей, зайнятих
обробкою і зберіганням інформації;
обчислювальну техніку і методи організації
і взаємодії з людьми і виробничим
устаткуванням, їх практичні додатки, а
також зв’язані з усім цим соціальні,
економічні та культурні проблеми. Самі
інформаційні технології вимагають
складної підготовки, великих первісних
витрат і наукомісткої техніки. Їх
введення повинно починатися зі створення
математичного забезпечення, формування
інформаційних потоків у системах
підготовки фахівців.

1.2 Етапи розвитку інформаційних
технологій

Існує кілька точок зору на розвиток
інформаційних технологій з використанням
комп’ютерів, визначених різними ознаками
поділу.

Загальним для усіх викладених нижче
підходів є те, що з появою персонального
комп’ютера почався новий етап розвитку
сучасних інформаційних технологій.
Основною метою стає задоволення
персональних інформаційних потреб
людини, як для професійної сфери, так і
для побутової.

Основні ознаки розподілу інформаційних
технологій:

· По виду завдань і процесів обробки
інформації:

1-й етап (60 — 70-і рр..) — Опрацювання даних
в обчислювальних центрах у режимі
колективного користування. Основним
напрямком розвитку інформаційної
технології була автоматизація рутинних
дій людини.

2-й етап (з 80-х рр..) — Створення інформаційних
технологій, спрямованих на вирішення
стратегічних завдань.

· По проблемам, що стоять на шляху
інформатизації:

1-й етап (до кінця 60-х рр..) — Характеризується
проблемою опрацювання великих обсягів
даних в умовах обмежених можливостей
апаратних засобів.

2-й етап (до кінця 70-х рр..) — Пов’язаний з
поширенням ЕОМ серії IВМ/360. Проблема
цього етапу — відставання програмного
забезпечення від рівня розвитку апаратних
засобів.

3-й етап (з початку 80-х рр..) — Комп’ютер
стає інструментом непрофесійного
користувача, а інформаційні системи —
засобом підтримки прийняття його рішень.
Проблеми — максимальне задоволення
потреб користувача і створення
відповідного інтерфейсу для роботи в
комп’ютерному середовищі.

4-й етап (з початку 90-х рр..) — Створення
сучасних інформаційних технологій
міжорганізаційних зв’язків та інформаційних
систем. Проблеми цього етапу дуже
численні. Найбільш істотними з них є:

— угод і встановлення стандартів,
протоколів для комп’ютерного зв’язку;

— організація доступу до стратегічної
інформації;

— організація захисту і безпеки інформації.

По перевазі, яку надає комп’ютерна
технологія:

1-й етап (з початку 60-х рр..) — Характеризується
досить ефективним опрацюванням інформації
при виконанні рутинних операцій з
орієнтацією на централізоване колективне
використання ресурсів обчислювальних
центрів. Основним критерієм оцінки
ефективності інформаційних систем була
різниця між витраченими на розробку і
зекономленими в результаті впровадження
коштами. Основна проблема на цьому етапі
була психологічна — погана взаємодія
користувачів, для яких створювалися
інформаційні системи, і розробників
через розходження їхніх поглядів і
розуміння розв’язуваних проблем. Як
наслідок цієї проблеми, створювалися
системи, які користувачі погано сприймали
і, незважаючи на їх достатньо великі
можливості, не використовували повною
мірою.

2-й етап (з середини 70-х рр..) — Пов’язаний
з появою персональних комп’ютерів.
Змінився підхід до створення інформаційних
систем — орієнтація зміщається убік
індивідуального користувача для
підтримки прийнятих ним рішень. Користувач
зацікавлений у проведеній розробці,
налагоджується контакт із розроблювачем,
виникає порозуміння обох груп фахівців.
На цьому етапі використовується як
централізоване опрацювання даних,
характерне для першого етапу, так і
децентралізоване, що базується на
розв’язанні локальних задач і роботі з
локальними базами даних на робочому
місці користувача.

3-й етап (з початку 90-х рр..) — Пов’язаний
з поняттям аналізу стратегічних переваг
у бізнесі і заснований на досягненнях
телекомунікаційної технології
розподіленої обробки інформації.
Інформаційні системи мають своєю метою
не просто збільшення ефективності
опрацювання даних і допомога керівнику.
Відповідні інформаційні технології
повинні допомогти організації вистояти
в конкурентній боротьбі й одержати
перевагу.

1.3 Складові інформаційної технології

Використовувані у виробничій сфері
такі технологічні поняття, як норма,
норматив, технологічний процес,
технологічна операція і т.п., можуть
застосовуватися і в інформаційних
технологіях. Перш ніж розробляти ці
поняття в будь-якій технології, у тому
числі й в інформаційній, завжди слід
починати з визначення мети. Потім варто
спробувати провести структурування
всіх передбачуваних дій, що призводять
до наміченої мети, і вибрати необхідний
програмний інструментарій.

Необхідно розуміти, що освоєння сучасної
інформаційної технології і подальше
її використання повинні звестися до
того, що потрібно спочатку добре оволодіти
набором елементарних операцій, кількість
яких обмежена. З цього обмеженого числа
елементарних операцій у різних комбінаціях
складається дія, а з дій, також у різних
комбінаціях, складаються операції, які
визначають той чи інший технологічний
етап. Сукупність технологічних етапів
утворює технологічний процес (технологію).
Він може починатися з будь-якого рівня
і не включати, наприклад, етапи або
операції, а складатися тільки з дій. Для
реалізації етапів технологічного
процесу можуть використовуватися різні
програмні середовища.

Інформаційна технологія, як і будь-яка
інша, повинна відповідати таким вимогам:

• забезпечувати високий ступінь
розчленовування всього процесу обробки
інформації на етапи (фази), операції,
дії;

• включати весь набір елементів,
необхідних для досягнення поставленої
мети;

• мати регулярний характер. Етапи, дії,
операції технологічного процесу можуть
бути стандартизовані й уніфіковані, що
дозволить більш ефективно здійснювати
цілеспрямоване управління інформаційними
процесами.

2. СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ
ТЕХНОЛОГІЇ І ЇХ ВИДИ

2.1 Сучасні інформаційні технології

Сучасне матеріальне виробництво та
інші сфери діяльності все більше
потребують інформаційного обслуговування,
переробки величезної кількості
інформації. Універсальним технічним
засобом обробки будь-якої інформації
є комп’ютер, який грає роль підсилювача
інтелектуальних можливостей людини і
суспільства в цілому, а комунікаційні
засоби, які використовують комп’ютери,
служать для зв’язку і передачі інформації.
Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна
складова процесу інформатизації
суспільства.

Інформатизація суспільства є однією
із закономірностей сучасного соціального
прогресу. Цей термін все наполегливіше
витісняє широко використовуваний до
недавнього часу термін «комп’ютеризація
суспільства». При зовнішній схожості
цих понять вони мають істотну відмінність.

При комп’ютеризації суспільства основна
увага приділяється розвитку і впровадженню
технічної бази комп’ютерів, що забезпечують
оперативне отримання результатів
переробки інформації і її накопичення.

При інформатизації суспільства основна
увага приділяється комплексу заходів,
спрямованих на забезпечення повного
використання достовірного, вичерпного
і своєчасного знання у всіх видах
людської діяльності.

Таким чином, «інформатизація суспільства»
є більш широким поняттям, ніж
«комп’ютеризація суспільства», і
спрямована на якнайшвидше оволодіння
інформацією для задоволення своїх
потреб. У понятті «інформатизація
суспільства» акцент треба робити не
стільки на технічних засобах, скільки
на сутності і меті соціально-технічного
прогресу. Комп’ютери є базовою технічною
складовою процесу інформатизації
суспільства.

Інформатизація на базі впровадження
комп’ютерних і телекомунікаційних
технологій є реакцією суспільства на
потребу в істотному збільшенні
продуктивності праці в інформаційному
секторі суспільного виробництва, де
зосереджено більше половини працездатного
населення. Так, наприклад, в інформаційній
сфері США зайнято понад 60% працездатного
населення, в СНД — близько 40%.

З сучасної точки зору
використання телефону в перші роки його
існування виглядає досить смішно.
Керівник диктував повідомлення своєму
секретарю, який потім відправляв його
з телефонної кімнати. Телефонний дзвінок
брали в аналогічній кімнаті іншої
компанії, текст фіксували на папері і
доставляли адресату. Знадобилося багато
часу, перш ніж телефон став таким
поширеним і звичним способом повідомлення,
щоб його стали, використовувати, так,
як ми це робимо сьогодні: самі дзвонимо
в потрібне місце, а з появою стільникових
телефонів — і конкретній людині.

У наші дні комп’ютери, в основному,
застосовуються як засоби створення та
аналізу інформації, яку потім переносять
на звичні носії (наприклад, папір). Але
тепер, завдяки широкому розповсюдженню
комп’ютерів і створення Інтернету,
вперше можна за допомогою свого комп’ютера
спілкуватися з іншими людьми через їх
комп’ютери. Необхідність використання
роздрукованих даних для передачі колегам
усувається подібно до того, як папір
зникла з телефонних переговорів.
Сьогоднішній день, завдяки використанню
Web, можна порівняти з тим часом, коли
люди перестали записувати текст
телефонних повідомлень: комп’ютери (і
їх зв’язок між собою за допомогою
Інтернету) вже настільки широко поширені
і звичні, що ми починаємо використовувати
їх принципово новими способами. WWW — це
початок шляху, на якому комп’ютери по —
справжньому стануть засобами зв’язку.

Інтернет надає безпрецедентний спосіб
отримання інформації. Кожен, хто має
доступ до WWW, може отримати всю наявну
на ньому інформацію, а також потужні
засоби її пошуку. Можливості для освіти,
бізнесу та зростання взаєморозуміння
між людьми стають просто приголомшливими.
Більше того, технологія Web дозволяє
поширювати інформацію всюди. Простота
цього способу не має аналогів в історії.
Для того щоб зробити свої погляди, товари
або послуги відомими іншим, більше немає
необхідності купувати простір в газеті
чи журналі, платити за час на телебаченні
і радіо. Web робить правила гри однаковими
для уряду і окремих осіб, для малих і
великих фірм, для виробників і споживачів,
для благодійних і політичних організацій.
World Wide Web (WWW)  в інтернеті — це
найдемократичніший носій інформації:
з його допомогою будь-хто може сказати
і почути сказане без проміжної
інтерпретації, спотворення і цензури,
керуючись певними рамками пристойності.
Інтернет забезпечує унікальну свободу
самовираження особистості та інформації.

Подібно до використання внутрішніх
телефонів компаній для зв’язку
співробітників між собою і зовнішнім
світом, Web застосовується як для зв’язку
всередині організації, так і між
організаціями та їх споживачами,
клієнтами і партнерами. Та ж сама
технологія Web, яка дає можливість
невеликим фірмам заявити про себе на
Інтернеті, великою компанією може
використовуватися для передачі даних
про поточний стан проекту по внутрішній
інтрамережі, що дозволить її співробітникам
завжди бути більш обізнаними і, отже,
більш оперативними в порівнянні з
невеликими , моторними конкурентами.
Застосування інтрамережі всередині
організації для того, щоб зробити
інформацію доступнішою для своїх членів,
також є кроком вперед у порівнянні з
минулим. Тепер, замість того, щоб зберігати
документи в заплутаному комп’ютерному
архіві, з’явилася можливість (під
контролем засобів захисту) легко
проводити пошук і опис документів,
робити посилання на них і складати
покажчики. Завдяки технології Web бізнес,
так само як і управління, стає більш
ефективним.

2.2 Сучасні інформаційні технології
обробки даних

Сучасні інформаційні
технології
обробки
даних. Інформаційна технологія обробки
даних призначена для розв’язання добре
структурованих задач, по яких є необхідні
вхідні дані і відомі алгоритми та інші
стандартні процедури їх обробки. Ця
сучасна технологія застосовується на
рівні операційної (виконавчої) діяльності
персоналу невисокої кваліфікації з
метою автоматизації деяких рутинних
постійно повторюваних операцій
управлінської праці. Тому впровадження
сучасних інформаційних технологій і
систем на цьому рівні істотно підвищить
продуктивність праці персоналу, звільнить
його від рутинних операцій, можливо,
навіть призведе до необхідності
скорочення чисельності працівників.

На рівні операційної діяльності
вирішуються такі завдання:

· Обробка даних про операції, які здійснює
фірма;

· Створення періодичних контрольних
звітів про стан справ у фірмі;

· Одержання відповідей на всілякі
поточні запити й оформлення їх у вигляді
паперових документів або звітів.

3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

3.1 Старіння інформаційної технології

Для інформаційних технологій є цілком
природним те, що вони застарівають і
заміняються новими.

Так, наприклад, на зміну технології
пакетної обробки програм на великий
ЕОМ в обчислювальному центрі прийшла
технологія роботи на персональному
комп’ютері на робочому місці користувача.
Телеграф передав всі свої функції
телефону. Телефон поступово витісняється
службою експрес доставки. Телекс передав
більшість своїх функцій факсу й
електронній пошті.

При впровадженні нової інформаційної
технології
в організації необхідно
оцінити ризик відставання від конкурентів
у результаті її неминучого старіння з
часом, тому що інфор­ма­цій­ні
продукти, як ніякі інші види матеріальних
товарів, мають надзвичайно високу
швидкість змінюваності новими видами
або версіями. Періоди змінюваності
коливаються від декількох місяців до
одного року. Якщо в процесі впровадження
нової інформаційної технології цьому
фактору не приділяти належної уваги,
можливо, що до моменту завер­шен­ня
перекладу фірми на нову інформаційну
технологію вона вже застаріє і прийдеться
вживати заходів до її модернізації.
Такі невдачі з впровадженням інформаційних
техно­логій звичайно пов’язують з
недосконалістю технічних засобів, тоді
як основною причи­ною невдач є
відсутність або слабка пропрацьованість
методології використання інформаційної
технології.

3.2 Методологія
використання
інформаційної
технології

Централізована обробка інформації на
ЕОМ обчислювальних центрів була першою
історично сформованою технологією.
Створювалися великі обчислювальні
центри колективного користування,
оснащені великими ЕОМ (у нашій країні
— ЕОМ ЄС). Застосування таких ЕОМ дозволяло
обробляти великі масиви вхідної
інформації й одержати на цій основі
різні види інформаційної продукції,
яка потім передавалася користувачам.
Такий технологічний процес був обумовлений
недостатнім оснащенням обчислювальною
технікою підприємств і організацій в
60 — 70-і рр..

Переваги методології централізованої
технології:

· Можливість звернення користувача до
великих масивів інформації у вигляді
баз даних і до інформаційної продукції
широкої номенклатури;

· Порівняльна легкість впровадження
методологічних рішень по розвитку й
удосконаленню інформаційної технології
завдяки централізованому прийняттю

Недоліки такої методології:

· Обмежена відповідальність нижчого
персоналу, який не сприяє оперативному
одержанню інформації користувачем, тим
самим, перешкоджаючи правильності
виробітку управлінських рішень;

· Обмеження можливостей користувача в
процесі одержання і використання
інформації.

Децентралізована обробка інформації
пов’язана з появою в 8О-х рр.. персональних
комп’ютерів і розвитком засобів
телекомунікацій. Вона дуже істотно
потіснила попередню технологію, оскільки
дає користувачу широкі можливості в
роботі з інформацією і не обмежує його
ініціатив.

Перевагами такої методології є:

· Гнучкість структури, що забезпечує
простір ініціативам користувача;

· Посилення відповідальності нижчої
ланки співробітників;

· Зменшення потреби в користуванні
центральним комп’ютером і відповідно
контролі з боку обчислювального центру;

· Більш повна реалізація творчого
потенціалу користувача завдяки
використанню засобів комп’ютерного
зв’язку.

Проте ця методологія має і свої недоліки:

· Складність стандартизації через
велику кількість унікальних розробок;

· Психологічне неприйняття користувачами
рекомендованих обчислювальним центром
стандартів готових програмних продуктів;

· Нерівномірність розвитку рівня
інформаційної технології на локальних
місцях, що в першу чергу визначається
рівнем кваліфікації конкретного
працівника.

Описані переваги і недоліки централізованої
і децентралізованої інформаційної
технології призвели до необхідності
дотримуватися лінії розумного застосування
і того, і іншого підходу.

Такий підхід назвемо раціональною
методологією і покажемо, як у цьому
випадку будуть розподілятися обов’язки:

· Обчислювальний центр повинен відповідати
за вироблення загальної стратегії
використання інформаційної технології,
допомагати користувачам, як у роботі,
так і в навчанні встановлювати стандарт
і визначати політику застосування
програмних і технічних засобів;

· Персонал, який використовує інформаційну
технологію, повинен дотримуватися
вказівок обчислювального центру,
здійснювати розробку своїх локальних
систем і технологій відповідно до
загального плану організації.

Раціональна методологія використання
інформаційної технології дозволить
досягти більшої гнучкості, підтримувати
загальні стандарти, здійснити сумісність
інформаційних локальних продуктів,
знизити дублювання діяльності та ін

ВИСНОВОК

Сучасні інформаційні
технології
міцно
увійшли в наше життя. Застосування ЕОМ
стало буденною справою, хоча ще зовсім
недавно робоче місце, обладнане
комп’ютером, було великою рідкістю.
Інформаційні технології відкрили нові
можливості для роботи і відпочинку,
дозволили багато в чому полегшити працю
людини.

Сучасне суспільство навряд чи можна
уявити без інформаційних технологій.
Перспективи розвитку обчислювальної
техніки сьогодні складно уявити навіть
фахівцям. Проте, ясно, що в майбутньому
нас чекає щось грандіозне. І якщо темпи
розвитку інформаційних технологій не
скоротяться (а в цьому немає ніяких
сумнівів), то це відбудеться дуже скоро.

З розвитком сучасних інформаційних
технологій зростає прозорість світу,
швидкість і обсяги передачі інформації
між елементами світової системи,
з’являється ще один інтегруючий світової
фактор. Це означає, що роль місцевих
традицій, що сприяють самодостатньому
інерційному розвитку окремих елементів,
слабшає. Одночасно посилюється реакція
елементів на сигнали з позитивним
зворотним зв’язком. Інтеграцію можна
було б тільки вітати, якби її наслідком
не ставало розмивання регіональних і
культурно-історичних особливостей
розвитку.

Сучасні нформаційні
технології
увібрали
в себе лавиноподібні досягнення
електроніки, а також математики,
філософії, психології та економіки.
Утворений в результаті життєздатний
гібрид ознаменував революційний стрибок
в історії інформаційних технологій,
яка налічує сотні тисяч років.

Сучасне суспільство наповнене і пронизане
потоками інформації, які потребують
обробки. Тому без інформаційних
технологій, так само як без енергетичних,
транспортних і хімічних технологій,
воно нормально функціонувати не може.

Соціально-економічне планування і
управління, виробництво і транспорт,
банки та біржі, засоби масової інформації
і видавництва, оборонні системи, соціальні
та правоохоронні бази даних, сервіс і
охорона здоров’я, навчальні процеси,
офіси для переробки наукової та ділової
інформації, нарешті, Інтернет — усюди
ІТ. Інформаційна насиченість не тільки
змінила світ, а й створила нові проблеми,
які не були передбачені.

Сучасні інформаційні технології

Сучасні інформаційні технології. Сучасний період розвитку цивілізованого суспільства характеризує процес інформатизації.


Інформатизація суспільства — це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності в сфері суспільного виробництва є збір, накопичення, продукування, обробка, зберігання, передача та використання інформації, здійснювані на основі сучасних засобів мікропроцесорної та обчислювальної техніки, а також на базі різноманітних засобів інформаційного обміну.


Інформатизація суспільства забезпечує:


  • Активне використання постійно розширюючогося інтелектуального потенціалу суспільства, сконцентрованого в друкованому фонді, і науковій, виробничії та інших видах діяльності його членів;
  • Інтеграцію інформаційних технологій в наукових та виробничих видах діяльності, ініціюючій розвиток всіх сфер суспільного виробництва, інтелектуалізацію трудової діяльності;
  • Високий рівень інформаційного обслуговування, доступність будь-якого члена суспільства до джерел достовірної інформації, візуалізацію представленої інформації, суттєвість використовуваних даних.

Сучасні інформаційні технології


Застосування відкритих інформаційних систем, розрахованих на використання всього масиву інформації, доступної в даний момент суспільству в певній його сфері, дозволяє удосконалити механізми управління суспільним устроєм, сприяє гуманізації і демократизації суспільства, підвищує рівень добробуту його членів. Процеси, що відбуваються у зв’язку з інформатизацією суспільства, сприяють не тільки прискоренню науково-технічного прогресу, інтелектуалізації всіх видів людської діяльності, а й створенню якісно нового інформаційного середовища соціуму, що забезпечує розвиток творчого потенціалу індивіда.


Один з напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти — процес забезпечення сфери освіти методологією та практикою розробки та оптимального використання сучасних або, як їх прийнято називати, нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання, виховання. Про інформатизацію оствіти читайте в статті — нові інформаційні технології в освіті.


Процес інформатизації так само торкнувся і економічних галузей. Їх радикальне вдосконалення і пристосування до сучасних умов стало можливим завдяки масовому використанню новітньої комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі високоефективних інформаційно-управлінських технологій. Засоби і методи прикладної інформатики використовуються в менеджменті і маркетингу. Нові технології, засновані на комп’ютерній техніці, вимагають радикальних змін організаційних структур менеджменту, його регламенту, кадрового потенціалу, системи документації, фіксування і передачі інформації.


Сучасні інформаційні технології значно розширюють можливості використання інформаційних ресурсів у різних галузях промисловості, а так само в освіті.


ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ


1.1 Що таке інформаційна технологія


Технологія — це комплекс наукових і інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, способах їх з’єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов’язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед, управлінського процесу. Управлінські технології грунтуються на застосуванні комп’ютерів і телекомунікаційної техніки.


Згідно з визначенням, інформаційна технологія — це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і зберіганням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їх практичні додатки, а також зв’язані з усім цим соціальні, економічні та культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих первісних витрат і наукомісткої техніки. Їх введення повинно починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки фахівців.


1.2 Етапи розвитку інформаційних технологій


Існує кілька точок зору на розвиток інформаційних технологій з використанням комп’ютерів, визначених різними ознаками поділу. Детальніше про розвуток інформаційних технологій тут — Розвиток інформаційних технологій.


Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп’ютера почався новий етап розвитку сучасних інформаційних технологій. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини, як для професійної сфери, так і для побутової.


Основні ознаки розподілу інформаційних технологій:


По виду завдань і процесів обробки інформації:


  • 1-й етап (60 — 70-і рр..) — Опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація рутинних дій людини.
  • 2-й етап (з 80-х рр..) — Створення інформаційних технологій, спрямованих на вирішення стратегічних завдань.

По проблемам, що стоять на шляху інформатизації:


  • 1-й етап (до кінця 60-х рр..) — Характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.
  • 2-й етап (до кінця 70-х рр..) — Пов’язаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360. Проблема цього етапу — відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.
  • 3-й етап (з початку 80-х рр..) — Комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи — засобом підтримки прийняття його рішень. Проблеми — максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп’ютерному середовищі.
  • 4-й етап (з початку 90-х рр..) — Створення сучасних інформаційних технологій міжорганізаційних зв’язків та інформаційних систем. Проблеми цього етапу дуже численні. Найбільш істотними з них є:встановлення стандартів, протоколів для комп’ютерного зв’язку; організація доступу до стратегічної інформації; організація захисту і безпеки інформації.

По перевазі, яку надає комп’ютерна технологія:


  • 1-й етап (з початку 60-х рр..) — Характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами. Основна проблема на цьому етапі була психологічна — погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розробників через розходження їхніх поглядів і розуміння розв’язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо великі можливості, не використовували повною мірою.
  • 2-й етап (з середини 70-х рр..) — Пов’язаний з появою персональних комп’ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем — орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння обох груп фахівців. На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу, так і децентралізоване, що базується на розв’язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.
  • 3-й етап (з початку 90-х рр..) — Пов’язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленої обробки інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

1.3 Складові інформаційної технології


Використовувані у виробничій сфері такі технологічні поняття, як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція і т.п., можуть застосовуватися і в інформаційних технологіях. Перш ніж розробляти ці поняття в будь-якій технології, у тому числі й в інформаційній, завжди слід починати з визначення мети. Потім варто спробувати провести структурування всіх передбачуваних дій, що призводять до наміченої мети, і вибрати необхідний програмний інструментарій.


Необхідно розуміти, що освоєння сучасної інформаційної технології і подальше її використання повинні звестися до того, що потрібно спочатку добре оволодіти набором елементарних операцій, кількість яких обмежена. З цього обмеженого числа елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, які визначають той чи інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворює технологічний процес (технологію). Він може починатися з будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а складатися тільки з дій. Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.


Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким вимогам:


• забезпечувати високий ступінь розчленовування всього процесу обробки інформації на етапи (фази), операції, дії;


• включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети;


• мати регулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно здійснювати цілеспрямоване управління інформаційними процесами.


2. СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ І ЇХ ВИДИ


2.1 Сучасні інформаційні технології


Сучасне матеріальне виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційного обслуговування, переробки величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом обробки будь-якої інформації є комп’ютер, який грає роль підсилювача інтелектуальних можливостей людини і суспільства в цілому, а комунікаційні засоби, які використовують комп’ютери, служать для зв’язку і передачі інформації. Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна складова процесу інформатизації суспільства.


Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін «комп’ютеризація суспільства». При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність.


При комп’ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп’ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення.


При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності.


Таким чином, «інформатизація суспільства» є більш широким поняттям, ніж «комп’ютеризація суспільства», і спрямована на якнайшвидше оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на сутності і меті соціально-технічного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.


Інформатизація на базі впровадження комп’ютерних і телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини працездатного населення. Так, наприклад, в інформаційній сфері США зайнято понад 60% працездатного населення, в СНД — близько 40%.


З сучасної точки зору використання телефону в перші роки його існування виглядає досить смішно. Керівник диктував повідомлення своєму секретарю, який потім відправляв його з телефонної кімнати. Телефонний дзвінок брали в аналогічній кімнаті іншої компанії, текст фіксували на папері і доставляли адресату. Знадобилося багато часу, перш ніж телефон став таким поширеним і звичним способом повідомлення, щоб його стали, використовувати, так, як ми це робимо сьогодні: самі дзвонимо в потрібне місце, а з появою стільникових телефонів — і конкретній людині.


У наші дні комп’ютери, в основному, застосовуються як засоби створення та аналізу інформації, яку потім переносять на звичні носії (наприклад, папір). Але тепер, завдяки широкому розповсюдженню комп’ютерів і створення Інтернету, вперше можна за допомогою свого комп’ютера спілкуватися з іншими людьми через їх комп’ютери. Необхідність використання роздрукованих даних для передачі колегам усувається подібно до того, як папір зникла з телефонних переговорів. Сьогоднішній день, завдяки використанню Web, можна порівняти з тим часом, коли люди перестали записувати текст телефонних повідомлень: комп’ютери (і їх зв’язок між собою за допомогою Інтернету) вже настільки широко поширені і звичні, що ми починаємо використовувати їх принципово новими способами. WWW — це початок шляху, на якому комп’ютери по — справжньому стануть засобами зв’язку.


Інтернет надає безпрецедентний спосіб отримання інформації. Кожен, хто має доступ до WWW, може отримати всю наявну на ньому інформацію, а також потужні засоби її пошуку. Можливості для освіти, бізнесу та зростання взаєморозуміння між людьми стають просто приголомшливими. Більше того, технологія Web дозволяє поширювати інформацію всюди. Простота цього способу не має аналогів в історії. Для того щоб зробити свої погляди, товари або послуги відомими іншим, більше немає необхідності купувати простір в газеті чи журналі, платити за час на телебаченні і радіо. Web робить правила гри однаковими для уряду і окремих осіб, для малих і великих фірм, для виробників і споживачів, для благодійних і політичних організацій. World Wide Web (WWW)  в інтернеті — це найдемократичніший носій інформації: з його допомогою будь-хто може сказати і почути сказане без проміжної інтерпретації, спотворення і цензури, керуючись певними рамками пристойності. Інтернет забезпечує унікальну свободу самовираження особистості та інформації.


Подібно до використання внутрішніх телефонів компаній для зв’язку співробітників між собою і зовнішнім світом, Web застосовується як для зв’язку всередині організації, так і між організаціями та їх споживачами, клієнтами і партнерами. Та ж сама технологія Web, яка дає можливість невеликим фірмам заявити про себе на Інтернеті, великою компанією може використовуватися для передачі даних про поточний стан проекту по внутрішній інтрамережі, що дозволить її співробітникам завжди бути більш обізнаними і, отже, більш оперативними в порівнянні з невеликими , моторними конкурентами. Застосування інтрамережі всередині організації для того, щоб зробити інформацію доступнішою для своїх членів, також є кроком вперед у порівнянні з минулим. Тепер, замість того, щоб зберігати документи в заплутаному комп’ютерному архіві, з’явилася можливість (під контролем засобів захисту) легко проводити пошук і опис документів, робити посилання на них і складати покажчики. Завдяки технології Web бізнес, так само як і управління, стає більш ефективним.


2.2 Сучасні інформаційні технології обробки даних


Сучасні інформаційні технології обробки даних. Інформаційна технологія обробки даних призначена для розв’язання добре структурованих задач, по яких є необхідні вхідні дані і відомі алгоритми та інші стандартні процедури їх обробки. Ця сучасна технологія застосовується на рівні операційної (виконавчої) діяльності персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних постійно повторюваних операцій управлінської праці. Тому впровадження сучасних інформаційних технологій і систем на цьому рівні істотно підвищить продуктивність праці персоналу, звільнить його від рутинних операцій, можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності працівників.


На рівні операційної діяльності вирішуються такі завдання:


  • Обробка даних про операції, які здійснює фірма;
  • Створення періодичних контрольних звітів про стан справ у фірмі;
  • Одержання відповідей на всілякі поточні запити й оформлення їх у вигляді паперових документів або звітів.

Про сучасні інформаційні технології навчання читайте у статті — нові інформаційні технології навчання


3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


3.1 Старіння інформаційної технології


Для інформаційних технологій є цілком природним те, що вони застарівають і заміняються новими.


Так, наприклад, на зміну технології пакетної обробки програм на великий ЕОМ в обчислювальному центрі прийшла технологія роботи на персональному комп’ютері на робочому місці користувача. Телеграф передав всі свої функції телефону. Телефон поступово витісняється службою експрес доставки. Телекс передав більшість своїх функцій факсу й електронній пошті.


При впровадженні нової інформаційної технології в організації необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння з часом, тому що інформаційні продукти, як ніякі інші види матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами або версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року. Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому фактору не приділяти належної уваги, можливо, що до моменту завершення перекладу фірми на нову інформаційну технологію вона вже застаріє і прийдеться вживати заходів до її модернізації. Такі невдачі з впровадженням інформаційних технологій звичайно пов’язують з недосконалістю технічних засобів, тоді як основною причиною невдач є відсутність або слабка пропрацьованість методології використання інформаційної технології.


3.2 Методологія використання інформаційної технології


Централізована обробка інформації на ЕОМ обчислювальних центрів була першою історично сформованою технологією. Створювалися великі обчислювальні центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ (у нашій країні — ЕОМ ЄС). Застосування таких ЕОМ дозволяло обробляти великі масиви вхідної інформації й одержати на цій основі різні види інформаційної продукції, яка потім передавалася користувачам. Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств і організацій в 60 — 70-і рр..


Переваги методології централізованої технології:


  • Можливість звернення користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури;
  • Порівняльна легкість впровадження методологічних рішень по розвитку й удосконаленню інформаційної технології завдяки централізованому прийняттю

Недоліки такої методології:


  • Обмежена відповідальність нижчого персоналу, який не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим, перешкоджаючи правильності виробітку управлінських рішень;
  • Обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання інформації.

Децентралізована обробка інформації пов’язана з появою в 8О-х рр.. персональних комп’ютерів і розвитком засобів телекомунікацій. Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціатив.


Перевагами такої методології є:


  • Гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача;
  • Посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;
  • Зменшення потреби в користуванні центральним комп’ютером і відповідно контролі з боку обчислювального центру;
  • Більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп’ютерного зв’язку.

Проте ця методологія має і свої недоліки:


  • Складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;
  • Психологічне неприйняття користувачами рекомендованих обчислювальним центром стандартів готових програмних продуктів;
  • Нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника.

Описані переваги і недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності дотримуватися лінії розумного застосування і того, і іншого підходу.


Такий підхід назвемо раціональною методологією і покажемо, як у цьому випадку будуть розподілятися обов’язки:


  • Обчислювальний центр повинен відповідати за вироблення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам, як у роботі, так і в навчанні встановлювати стандарт і визначати політику застосування програмних і технічних засобів;
  • Персонал, який використовує інформаційну технологію, повинен дотримуватися вказівок обчислювального центру, здійснювати розробку своїх локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.

Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити сумісність інформаційних локальних продуктів, знизити дублювання діяльності та ін


ВИСНОВОК


Сучасні інформаційні технології міцно увійшли в наше життя. Застосування ЕОМ стало буденною справою, хоча ще зовсім недавно робоче місце, обладнане комп’ютером, було великою рідкістю. Інформаційні технології відкрили нові можливості для роботи і відпочинку, дозволили багато в чому полегшити працю людини.


Сучасне суспільство навряд чи можна уявити без інформаційних технологій. Перспективи розвитку обчислювальної техніки сьогодні складно уявити навіть фахівцям. Проте, ясно, що в майбутньому нас чекає щось грандіозне. І якщо темпи розвитку інформаційних технологій не скоротяться (а в цьому немає ніяких сумнівів), то це відбудеться дуже скоро.


З розвитком сучасних інформаційних технологій зростає прозорість світу, швидкість і обсяги передачі інформації між елементами світової системи, з’являється ще один інтегруючий світової фактор. Це означає, що роль місцевих традицій, що сприяють самодостатньому інерційному розвитку окремих елементів, слабшає. Одночасно посилюється реакція елементів на сигнали з позитивним зворотним зв’язком. Інтеграцію можна було б тільки вітати, якби її наслідком не ставало розмивання регіональних і культурно-історичних особливостей розвитку.


Сучасні нформаційні технології увібрали в себе лавиноподібні досягнення електроніки, а також математики, філософії, психології та економіки. Утворений в результаті життєздатний гібрид ознаменував революційний стрибок в історії інформаційних технологій, яка налічує сотні тисяч років.


Сучасне суспільство наповнене і пронизане потоками інформації, які потребують обробки. Тому без інформаційних технологій, так само як без енергетичних, транспортних і хімічних технологій, воно нормально функціонувати не може.


Соціально-економічне планування і управління, виробництво і транспорт, банки та біржі, засоби масової інформації і видавництва, оборонні системи, соціальні та правоохоронні бази даних, сервіс і охорона здоров’я, навчальні процеси, офіси для переробки наукової та ділової інформації, нарешті, Інтернет — усюди ІТ. Інформаційна насиченість не тільки змінила світ, а й створила нові проблеми, які не були передбачені.

Інформаційні технології — Вікіпедія

Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший термін інформаційно-комунікаційні технології (information and communication technologies, ICT) — сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних з метою збирання, опрацювання, зберігання і розповсюдження, інформації в інтересах її користувачів.

Інформація — будь які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Інформаційний ресурс — сукупність документів у інформаційних системах, тобто книги, статті, архівах, банках даних тощо.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших, матеріальних ресурсів, він практично невичерпний; з розвитком суспільства і зростанням використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають.

З поняттям інформаційного ресурсу пов’язане поняття інформаційної технології.

Технологія – система взаємозв’язаних способів опрацювання матеріалів та прийомів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Інформаційна технологія‘‘‘ — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Під інформаційними технологіями розуміється переробка інформації на базі комп’ютерних обчислювальних систем.

У наш час людство переживає науково-технічну революцію, в якості матеріальної основи якої служить електронно-обчислювальна техніка. На базі цієї техніки з’являється новий вид технологій — інформаційні. До них відносяться процеси, де «вихідним матеріалом» і «продукцією» є інформація. Зрозуміло, що інформація, яка переробляється, зв’язана з визначеними матеріальними носіями , отже, ці процеси включають також переробку речовини і переробку енергії. Але останнє не має істотного значення для інформаційних технологій. Головну роль тут грає інформація, а не її носій. Як виробничі, так і інформаційні технології виникають не спонтанно, а в результаті технологізації того чи іншого соціального процесу, тобто цілеспрямованого активного впливу людини на ту чи іншу область виробництва і перетворення її на базі машинної техніки.

Інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.[джерело?]

Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу.[джерело?]

Інформаційні технології — сукупність методів, виробничих і програмно-технологічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збирання, зберігання, обробку, висновок і поширення інформації. Інформаційні технології призначені для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів.[джерело?]

Інформаційна технологія — це сукупність методів, засобів, прийомів, що забезпечують пошук, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації між людьми. У вузькому значенні «інформаційні технології» — це сукупність методів засобів, прийомів пошуку, зберігання, опрацювання, подання і передавання графічної, текстової, цифрової, аудіо і відеоінформації на основі електронних засобів комп’ютерної техніки і зв’язку.

Початок розвитку — з 1960-х років XX століття, разом з появою і розвитком перших інформаційних систем.

Інвестиції в інфраструктуру та сервіси Інтернету викликали бурхливе зростання галузі ІТ наприкінці 1990-х років XX століття.

Основоположником ІТ в Україні й у колишньому Радянському Союзі став В. М. Глушков, засновник всесвітньовідомого Інституту кібернетики НАН України, що носить зараз його ім’я[1].

Початком процесу формування інформатики, як наукової дисципліни, що вивчає загальні властивості інформації та інформаційних процесів, а також методи і засоби їх забезпечення, вважають 1895 p., коли в Брюсселі було створено Міжнародний бібліографічний інститут. Після Другої світової війни бурхливо розвивалася кібернетика як загальна наука про управління і зв’язок у різних системах: штучних, біологічних, соціальних. Народження кібернетики прийнято пов’язувати з опублікуванням (1948 р.) американським математиком Норбертом Вінером відомої книги «Кибернетика или управление и связь в животном и машине». У цій праці висвітлено шляхи створення загальної теорії управління і закладено основи методів розглядання проблем управління та зв’язку для різних систем з єдиної точки зору. Розвиваючись одночасно з розвитком електронно-обчислювальних машин. Кібернетика згодом ставала більш загальною наукою — наукою про перетворення інформації. Під інформацією у кібернетиці розуміють будь-яку сукупність сигналів, впливів або відомостей, які деяка система сприймає від навколишнього середовища (вхідна інформація), видає у навколишнє середовище (вихідна інформація), а також зберігає у собі (внутрішня, внутрісистемна інформація).

Види сучасних інформаційних технологій[ред. | ред. код]

  • Інформаційна технологія опрацювання
  • Інформаційна технологія керування
  • Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень
  • Інформаційна технологія експертних систем

Інформаційній технології мають наступні властивості:

  • високий ступінь розчленованості процесу на стадії, що відкриває нові можливості для його раціоналізації і перекладу на виконання за допомогою машин. Це — найважливіша характеристика машинного технологічного процесу;
  • системна повнота (цілісність) процесу, що повинний включати весь набір елементів, що забезпечують необхідну завершеність дій людини при досягненні поставленої мети;
  • регулярність процесу й однозначність його фаз, що дозволяють застосовувати середні величини при їхній характеристиці, і, отже, що допускають їхню стандартизацію й уніфікацію. У результаті з’являється можливість обліку, планування, диспетчеризації інформаційних процесів.
Класифікація[ред. | ред. код]

Інструментарій інформаційної технології — один або декілька взаємопов’язаних програмних продуктів для певного комп’ютера, технологія роботи, за допомогою яких користувач досягає поставленої мети[джерело?].

Інструментарієм можуть слугувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп’ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.), експертні системи тощо.

Використання інформаційних технологій[ред. | ред. код]

Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади.
Розроблені концепції впровадження ІТ в наукові заклади, фабрики тощо.
Наприклад Концепція впровадження інформаційних технологій у законодавчих органах влади передбачає як автоматизацію самого процесу, так і аналізу роботи, налагодження спілкуванням між різними органами влади та населенням.

Україна за рівнем розвитку інформаційних технологій у світі посідає 56 місце (2016; Всесвітній економічний форум у своїй шостій щорічній доповіді). У попередньому рейтингу Україна займала 71 позицію. Єдина конкурентна перевага, яку має Україна в цьому аспекті, це традиційно сильні IT-кадри, тобто в Україні дуже високий рівень підготовки програмістів. Україна є одним зі світових центрів офшорного програмування[2].

У складеному рейтингу лідирує Данія — завдяки зразковій нормативно-правовій базі і чіткій політиці держави з поширення інформаційних технологій.

Друге місце зайняла Швеція, яка за 2006 рік піднялася на шість позицій, ставши однією з країн із найбільшим ростом ІТ —сектору економіки. Також у першу трійку потрапив Сінгапур. У першу десятку увійшли Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, США, Ісландія, Велика Британія та Норвегія.

США, лідер рейтингу минулого року, опустилися на 7 місце. Росія зайняла лише 70 місце, піднявшись, у порівнянні з торішнім рейтингом, на дві позиції. Найнижчий рівень розвитку інформаційних технологій спостерігається в африканських країнах.

Всього розглядалося понад 122 країни, які оцінювалися за впливом інформаційних і комунікаційних технологій на їхній розвиток і конкурентноздатність.

2009 року KPMG внесла Львів у список 30 міст світу з найбільшим потенціалом розвитку інформаційних технологій.

ринковий інформаційний простір (Marketspace) — Ринки, засновані на інформаційних технологіях.

  • Розвиток з використанням ІТ (e-Development) — соціально-економічний розвиток, ґрунтований на масовому використанні ІТ.
  • Доместикація нової техніки (англ. Domestication of the new technology, від лат. domesticus — «домашній» («одомашнення», приручення диких тварин)) — інтеграція ІТ в повсякденне життя.
  • Основи інформаційних технологій і систем : навч. посіб. / В. А. Павлиш, Л. К. Гліненко ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. – 500 с. : іл. – Бібліогр.: с. 486-494 (129 назв). – ISBN 978-617-607-440-3
  • Основи інформаційних технологій : навч. посіб. [для студентів ВНЗ, які хочуть підвищити свої знання в галузі інформ. технологій згідно із стандартом European Computer Driving Licence] / Т. М. Басюк, Н. О. Думанський, О. В. Пасічник ; за наук. ред. В. В. Пасічника ; М-во освіти і науки України. – [Нове вид.]. – Львів : Новий Світ-2000, 2011. – 390 с. : іл. – (Серія «Комп’ютинг»). – Бібліогр.: с. 387-389 (43 назви). – ISBN 978-966-418-121-8
  • Adelman, C. (2000). A Parallel Post-secondary Universe: The Certification System in Information Technology. Washington, D.C.: Міністерство освіти США.
  • Allen, T., and M.S. Morton, eds. 1994. Information Technology and the Corporation of the 1990s. New York: Oxford University Press.
  • Shelly, Gary, Cashman, Thomas, Vermaat, Misty, and Walker, Tim. (1999). Discovering Computers 2000: Concepts for a Connected World. Cambridge, Massachusetts: Course Technology.
  • Webster, Frank, and Robins, Kevin. (1986). Information Technology—A Luddite Analysis. Norwood, NJ: Ablex.
  • The Global Information Technology Report 2008–2009. World Economic Forum and INSEAD. 2009. ISBN 978-92-95044-19-7. Архів оригіналу за 1 жовтень 2009. Процитовано 14 березень 2012. 

1.2. Комп’ютерні технології в освітньому процесі

На початку XXI століття людство вступило
в нову стадію свого розвитку — інформаційну
еру, яка характеризується виникненням
нових систем інформаційних технологій
і, як наслідок, нових трансформацій
освіти.
Як
відомо, освіта є самостійною системою
і одночасно стратегічним ресурсом
держави. Тому розвинені країни досить
активно розробляють та впроваджують
інформаційні технології в систему
освіти.

В
Україні, яка «крокує» до єдиного світового
простору, упровадження інформаційних
технологій набуває все більш масштабного
і комплексного характеру. Сучасних
учнів і студентів уже мало цікавлять
традиційні уроки та лекції — сьогодні
молодь надає перевагу інтерактивним
технологіям. До того ж ці методи, на
думку викладачів, є дуже результативними
(підвищується рівень як успішності, так
і якості навчання).

Але
є численні факти того, що викладачі
вважають, що використання комп’ютерних
та інформаційних технологій – справа
лише викладачів інформатики. Проте
практична діяльність кращих викладачів
переконує в тому, що сьогодні викладачі
зобов’язані не тільки вільно володіти
сучасними інформаційними та комп’ютерними
технологіями, а й уміло використовувати
їх у своїй професійній діяльності.

Сьогодні
найзручнішим технічним засобом навчання,
який дає змогу проводити цікаві заняття,
є комп’ютер. З його допомогою можливо
збереження та відтворення ілюстративних
аудіо- та відеоматеріалів і використання
навчаючих програм, тестів тощо.

Розробкою і
впровадженням у навчальний процес нових
інформаційних технологій активно
займаються такі дослідники, як
Дмитрєєва Є. І., Новиков С. У., Полат Є.
С., Поліпова Т.А., Цвєткова Л. А. та ін.

Так,
О. І. Руденко-Моргун
у
своїй статті «Комп’ютерні технології
як нова форма навчання» пише: «ми живемо
в столітті інформаційної, комп’ютерної
революції, що почалася в середині 80-х
років і дотепер продовжує нарощувати
темпи. От її основні віхи: поява
персонального комп’ютера, винахід
технології мультимедіа, впровадження
в наше життя глобальної інформаційної
комп’ютерної мережі Інтернет. Усі ці
нововведення легко і непомітно ввійшли
в життя: вони широко використовуються
майже у всіх професійних сферах і в
побуті» [24, с. 34].

Комп’ютерні
навчальні програми в навчанні української
мови, вважає Є.Л. Носенко,
стали використовуватися з 80-х рр. XX ст.
У них говорилося про те, що автоматизовані
навчальні системи (АНС) належать до так
званих комбінованих технічних засобів
навчання [18, с. 356].

Як
відомо, придатність технічних засобів
навчання і контролю для використання
на заняттях з української мови визначається
за наступними критеріями:

  • по-перше, вони
    повинні сприяти підвищенню продуктивності
    праці й ефективності навчального
    процесу;

  • по-друге, забезпечувати
    негайне і постійне підкріплення
    правильності навчальних дій кожного
    учня;

  • по-третє,
    підвищувати свідомість і інтерес до
    вивчення мови;

  • по-четверте,
    забезпечувати оперативний зворотній
    зв’язок і поопераційний контроль дій
    усіх тих, кого навчають;

  • по-п’яте, мати
    можливість швидкого уведення відповідей
    без їхнього тривалого кодування і
    шифрування.

Як
показує практика, з усіх існуючих
засобів навчання комп’ютери щонайкраще
«вписуються» у структуру навчального
процесу, найбільш повно задовольняють
дидактичні вимоги і максимально
наближають процес навчання української
мови до реальних умов. Комп’ютери можуть
сприймати нову інформацію, певним чином
обробляти її і приймати рішення, можуть
запам’ятовувати необхідні дані,
відтворювати зображення, що рухаються,
контролювати роботу таких технічних
засобів навчання, як синтезатори мови,
відеомагнітофони, магнітофони. Комп’ютери
істотно розширюють можливості викладачів
щодо індивідуалізації навчання й
активізації пізнавальної діяльності
учнів у навчанні української мови,
дозволяють максимально адаптувати
процес навчання до індивідуальних
особливостей учнів [18, с. 234].

Застосування
комп’ютерів на уроках української мови
значно підвищує інтенсивність навчального
процесу. При комп’ютерному навчанні
засвоюється набагато більше матеріалу,
ніж в умовах традиційного навчання.
Крім того, матеріал при використанні
комп’ютера краще засвоюється [21, с.
35].

Комп’ютер
забезпечує і всебічний (поточний,
рубіжний, підсумковий) контроль
навчального процесу. Контроль, як відомо,
є невід’ємною частиною навчального
процесу і виконує функцію зворотного
зв’язку між учнем і викладачем. При
використанні комп’ютера для контролю
якості знань учнів досягається і велика
об’єктивність оцінки. Крім того,
комп’ютерний контроль дозволяє значно
заощадити навчальний час, тому що
здійснюється одночасна перевірка знань
усіх учнів. Це дає можливість викладачу
приділити більше уваги творчим аспектам
роботи з учнями.

Необхідно
відзначити, що комп’ютер знімає такий
негативний психологічний фактор, як
«страх». Під час традиційних аудиторних
занять різні фактори (дефекти вимови,
страх припуститися помилки, невміння
уголос формулювати свої думки тощо) не
дозволяють багатьом учням показати
свої реальні знання. Залишаючись
«наодинці» з дисплеєм, учень, як правило,
не відчуває скутості й намагається
виявити максимум своїх знань.

Уже
на першому етапі навчання української
мови, у процесі постановки цілей і задач
майбутньої пізнавальної діяльності
учнів, учитель бере в ній участь
опосередковано. Безпосередню подачу
завдань учню здійснює комп’ютер.
Звичайно, учитель повинне брати активну
участь у складанні навчальних програм,
що визначають послідовність дій учня
у вирішенні тієї чи іншої задачі. Але в
реалізації найважливішої
психолого-педагогічної функції навчання
– пред’явленні й прийнятті учнями
цілей і задач у навчально-пізнавальній
діяльності – в умовах комп’ютеризації
можливий гострий дефіцит безпосереднього
спілкування вчителя й учня, живого слова
вчителя.

На
думку багатьох викладачів, найбільш
зручним засобом у практичній діяльності
є програмний засіб Microsoft Power Point, що
входить до складу пакету Microsoft Office.

Специфікація
цієї програмної оболонки — створення
мультимедійних презентацій. Використання
програми Power Point не потребує значної
підготовки для її оволодіння, а також
не займає багато часу для розробки
заняття. При цьому вона дозволяє
використовувати інформацію в будь-якій
формі представлення — текст, таблиці,
діаграми, слайди, відео- та аудіо фрагменти
тощо. При цьому викладач має змогу
проявити свою творчість і компонувати
матеріал на свій розсуд.

Презентація
— це послідовність змінюючих один одного
слайдів, тобто електронних сторінок.
Показ слайдів викладачем може бути
здійснений на екрані монітору комп’ютера
чи на великому екрані за допомогою
спеціального пристрою – мультимедійного
проектора [76,
с. 35].

Учні
бачать чергування зображень, на кожному
з яких можуть бути текст, фотографії,
малюнки, діаграми, історичні карти,
відео-фрагменти, і усе це може
супроводжуватися звуковим оформленням.
Частіше всього демонстрація презентації
супроводжується коментарями викладача.

При
здійсненні показу об’єкти можуть
відразу відображатися на слайдах, а
можуть з’являтися на них поступово, у
певний час, визначений викладачем для
підсилення наочності навчального
матеріалу та акцентування на особливо
важливі моменти його змісту. За потреби
викладач може порушити визначену
заздалегідь послідовність демонстрації
слайдів і перейти до будь-якого з них у
довільному порядку.

У
мові не існує загальновизнаної
класифікації презентацій за типом
змісту та оформленням. Частіше за все
їх класифікують за ступенем «оживлення»
різними ефектами. Мультимедійні
презентації, що використовуються під
час занять, доречно класифікувати як
навчальні. Серед навчальних презентацій
залежно від цілей їх застосування можна
виділити: лекційні; проект,
дослідження
(учнівська робота), тест. За способом
подання слайдів можна розрізняти
презентації:

  1. Для
    супроводу лекції.

  2. Слайд-шоу
    – без супроводу викладача, або із
    записаним голосом останнього.

  3. Комбінована
    – з усним супроводом, із записаним
    голосом, частиною якої може бути
    слайд-шоу.

Можна
виділити переваги мультимедійних
презентацій:

  1. презентації
    дають змогу вчителю зацікавити учнівську
    аудиторію предметом – уроки стають
    більш емоційними.

  2. презентації
    можуть створюватися не тільки для
    показу на великому екрані для всього
    класу, але також можуть використовуватися
    для індивідуального перегляду на
    комп’ютері.

  3. комп’ютерні
    презентації можуть використовуватися
    як для занять з безпосередньою участю
    вчителя, так і без його участі (наприклад,
    під час виконання необхідного об’єму
    самостійної роботи, передбаченої
    навчальною програмою дисципліни).

  4. маневреність
    при доборі потрібної послідовності
    відображення навчальної інформації
    [36,
    c.
    86].

Крім
того, мультимедійні презентації легко
тиражуються та розповсюджуються.
Створені на інших носіях схеми, таблиці,
слайди, відеокліпи, звукові фрагменти
легко зберігаються в електронному
вигляді за допомогою презентацій.

Разом
із суттєвими перевагами використання
в процесі навчання мультимедійних
презентацій мають певні обмеження їх
застосування. Перш за все для їх
повноцінного використання у навчальному
процесі викладачам потрібен постійний
доступ до комп’ютерів. Сьогодні ж
більшість навчальних закладів України
не мають змоги забезпечити кожного
викладача сучасним комп’ютером, не
кажучи вже про дорогу мультимедійну
апаратуру (проектор, інтерактивну дошку
тощо).

Не
зважаючи на це, досвід використання
програмного продукту Power Point довів його
надзвичайно високу ефективність, яка
була цілком передбачена, адже процес
викладання – це, фактично, і є презентація
навчального матеріалу. Використання
різноманітних можливостей, які надає
програмний продукт Power Point для викладачів,
відкриває безмежні простори педагогічної
творчості, а учні із зацікавленням
набувають нових знань та більш ефективно
засвоюють попередній матеріал і надалі
показують високі результати.

На
жаль, сьогодні процес використання
комп’ютерних технологій у процесі
вивчення української мови має стихійний
характер, що часто призводить до
необґрунтованої захопленості медіа
засобами. І якщо гуманітарним знанням,
набутим лише через читання, бракує
образної конкретності та яскравої
наочності, то знання, одержані переважно
за допомогою мультимедійних технологій,
відзначаються невпорядкованістю,
надлишковою, часто неперевіреною
інформацією, що, у свою чергу, стає
перешкодою на уроці для справжнього
діалогу тексту і читача, ускладнює вихід
учнів на понятійний, «дискурсивний»
рівень засвоєння навчального матеріалу.

Мультимедійні
технології на уроці мови повинні мати
чітку мету, логічну структуру, продумані
внутрішні зв’язки. Тобто йдеться про
те, що настав час залучити до створення
потрібного комп’ютерного забезпечення,
крім учених, учителів та методистів, ще
і програмістів.

Інформація,
подана за допомогою комп’ютера, має
бути достовірною, доступною для сприйняття
учнів певного шкільного віку, повною
та, безперечно, цікавою. Тільки тоді
мультимедіа на уроці літератури­
виконуватимуть
головну свою функцію – сприяти
зацікавленню учнів навчальним матеріалом,
а учителю допомагати впливати на розвиток
інтересу школярів до читання художніх
творів.

Сучасний
учитель мови мусить уміти користуватися
комп’ютером та розумно використовувати
його на уроках. Але, звичайно, учителя
до такого викладання з використанням
медіа-технологій потрібно підготувати,
озброїти його і теоретично, і практично
відповідними матеріалами.

Призначення
медіа-технологій на уроці літератури
– замінити застарілі та примітивні
дидактичні засоби, полегшити працю
вчителя, показати «незавершену
завершеність». Застосування медіа-технологій
на уроці української мови – це тільки
додатковий потужний дидактичний засіб,
який має спрямовувати учнів не тільки
на зацікавлення вивчення певного
предмету, а й формування власної
аргументованої оцінки мовного явища.

Звичайно,
було б методологічно неправильно
наполягати сьогодні на думці, що книжка,
як колись, залишиться єдиним засобом
одержання інформації і єдиним шляхом
самопізнання особистості. Але так само
хибно було б вважати, що захоплення
медіа технологіями розв’яже всі
проблеми. Велика кількість наочного
матеріалу не полегшує завдання вивчення
мови, а ускладнює його. Розмаїття
ілюстративного матеріалу, іноді низької
якості й чіткості, порушення принципу
доцільності наочності на уроці, що, на
жаль, сьогодні можна спостерігати, не
дає можливості відчути насолоду від
спілкування з мистецтвом слова.

Отже,
використання медіа-технологій на уроці
української мови може допомогти залучити
сучасних учнів до вивчення предмету.
Комп’ютерні технології можуть
безпосередньо впливати на сучасний
мовний процес.
А також, комп’ютер бере на себе левову
частку рутинної роботи викладача,
вивільняючи йому час для творчої
діяльності, що на сучасному рівні
розвитку техніки не може бути віддана
комп’ютеру.

Сучасні технології навчання у мовній освіті

6

МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЛУХІВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ
ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

Кафедра
загального мовознавства

та
української філології

Дипломна
робота

з
методики української мови

студентки
5 курсу

53
– У (Б) групи

ННІ
гуманітарної освіти

Матковської
Катерини Олександрівни

Керівник:

канд.
пед. наук, доц. Цінько С. В.

Глухів
— 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………3-6

РОЗДІЛ
І. Теоретичні
основи використання сучасних технологій
у навчальному процесі…………………………..……………………………7-31

    1. Поняттяпро
      технології навчання. Класифікація
      освітніх технологій ………..7-11

    2. Комп’ютерні
      технології в освітньому
      процесі…………………………………..12-18

      1. Мультимедійні
        технології на уроках української мови
        ………………………19-23

      2. Метод
        проектів та його застосування при
        організації навчально-виховного
        процесу ……………………………………………………………………………….24-31

РОЗДІЛ
ІІ.
Практичне
застосування сучасних технологій у
навчальному процесі під час вивчення
української мови………………………………………………………………………………..32-95

2.1.
Методичні
рекомендації щодо застосування
технології SMART Board на уроках вивчення
синтаксису української мови
……………………………………………..32-42

2.2.
Інноваційні технології у процесі
вивчення розділу «Морфологія» на
уроках української мови ………….
………..……………………………………………….43-52

    1. Упровадження
      інноваційних підходів у навчанні
      української мови для розвитку творчих
      здібностей
      учнів………………………………………………………………………..53-66

    2. Практичне
      впровадження методу проектів на
      уроках української мови
      …………………………………………………………………………………………67-83

    3. Використання
      мультимедійних технологій на заняттях
      з української мови………………………………………………………………………………….84-94

ВИСНОВКИ……..……………………………………………………………………95-97

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………….98-106

ДОДАТКИ

ВСТУП

В
останні роки все частіше піднімається
питання про застосування нових
інформаційних технологій у загальноосвітній
школі. Це не тільки нові технічні засоби,
але і нові форми і методи викладання,
новий підхід до процесу навчання.
Основною метою навчання української
мови є формування і розвиток комунікативної
культури школярів, навчання практичному
оволодінню українською мовою.

На
думку Є. С. Полата, завдання вчителя
полягає в тому, щоб створити умови
практичного оволодіння мовою для кожного
учня, вибрати такі методи навчання, що
дозволили б кожному учню виявити свою
активність, свою творчість
[18, с. 76].Завдання вчителя — активізувати
пізнавальну діяльність учня в процесі
навчання української мови. Сучасні
педагогічні технології, такі, як навчання
в співробітництві, проектна методика,
використання нових інформаційних
технологій, Інтернет — ресурсів допомагають
реалізувати особистісно-орієнтований
підхід у навчанні, забезпечують
індивідуалізацію і диференціацію
навчання з урахуванням здібностей
дітей, їхнього рівня навченості,
схильностей тощо.

Змістова
основа масової комп’ютеризації в
освіті, безумовно, пов’язана з тим, що
сучасний комп’ютер — це ефективний
засіб оптимізації умов розумової праці
взагалі, у будь-якому його прояві. Р.
Вільямс і К. Маклі у своїй статті
«Комп’ютери в школі» пишуть: «Є одна
особливість комп’ютера, що розкривається
при використанні його як пристрою для
навчання інших, і як помічника у набутті
знань — це його бездушність. Машина може
«дружелюбно» спілкуватися з користувачем
і в якісь моменти «підтримувати» його,
однак вона ніколи не виявить ознак
дратівливості й не дасть відчути, що їй
стало нудно. У цьому змісті застосування
комп’ютерів є, можливо, найбільш корисним
при індивідуалізації визначених аспектів
викладання» [3, с. 456].

Проблемі
розробки і впровадження нових педагогічних
технологій присвятили свої праці
вітчизняні та зарубіжні науковці (Ю.
Бабанський, М. Башмакова, В.
Безпалько, Дж. К.Джонс, О. Киричук, Л.
Лісіна, В. Лозова, М. Махмутов, Є.
Пассов, Є. Полат, О. Пометун, Г. Селевко). 

Психолого-педагогічні
аспекти розвитку, впровадження і
використання нових інформаційних
технологій в навчанні активно досліджуються
зарубіжними науковцями (Європейського
Союзу, ООН, ЮНЕСКО), розглядаються у
працях таких науковців, як Н. Апатова,
В. Биков, І. Булах, Л. Буркова, А. Верлань,
Л. Даниленко, О. Дусавицький, В.
Зінченко, О. Коваль, В. Кухаренко, В.
Лозова, Дж. Майер, М. Махмутов, Ю. Машбиць,
В. Монахов, В. Науменко, С. Пейперт, О.
Пєхота, А. Хуторськой, Дж. Шнайдерм та
ін.

На уроках української мови за допомогою
комп’ютера можна вирішувати цілий ряд
дидактичних задач: формувати навички
й уміння читання, використовуючи
матеріали глобальної мережі; удосконалювати
уміння письмового мовлення школярів;
поповнювати словниковий запас учнів;
формувати в школярів стійку мотивацію
до вивчення української мови.

Актуальність
теми

зумовлена тим, що застосування комп’ютерних
технологій дає можливість інтенсифікувати
навчальний процес, реалізувати ідеї
розвивального навчання. Можливості
комп’ютерних технологій як інструменту
людської діяльності й принципово нового
засобу навчання, привело до появи нових
методів і організаційних форм навчання.
Уміння використовувати комп’ютер для
вирішення професійних і навчальних
задач стає обов’язковим компонентом
підготовки будь-якого фахівця, зокрема
вчителя української мови. У сучасному
світі перед системами освіти будь-якого
рівня стоїть задача підготовки фахівців
до використання комп’ютерних технологій
у майбутній професійній діяльності. Це
стосується і вищих навчальних закладів,
які готують майбутніх педагогів.

Мета дослідженняполягає у визначенні
педагогічних умов ефективного впровадження
сучасних технологій у навчальному
процесі під час викладання української
мови.

Для досягнення поставленої
мети визначені такі завдання:

  1. Розглянути
    новітні інформаційні технології.

  2. Визначити
    місце комп’ютерних технологій у системі
    педагогічних технологій.

  3. Перевірити
    рівень готовності учнів та вчителів
    до впровадження комп’ютерних технологій.

  4. Визначити педагогічні
    умови ефективного впровадження сучасних
    технологій у процес вивчення української
    мови.

  5. Методичні
    рекомендації для ефективної організації
    навчального процесу з рідної мови
    засобами інноваційних технологій.

Об’єктом вивчення
є сучасні інноваційні технології, які
застосовуються в навчальному процесі,
зокрема при викладанні української
мови.

Предметом дослідження
став процес упровадження вчителем
комп’ютерних технологій під час вивчення
української мови.

Методи
дослідження.

Методологічною основою
для
вирішення поставлених задач є:

1.
Сучасна концепція особистісно-орієнтованого
навчання.

2. Навчання про
мотивацію навчальної діяльності.

3. Концепція
інформатизації навчання в Україні.

4. Державний освітній
стандарт.

Теоретичне
значення

дослідження полягає в тому, що виявлено
та типізовано класифікацію освітніх
інноваційних технологій; встановлені
сутнісні характеристики використання
комп’ютерних технологій в освіті,
запропоновано застосування
методу проектів і мультимедійних
технології при
організації навчально-виховного процесу
на
уроках української мови;
обґрунтовані організаційно-педагогічні
умови забезпечення ефективності виховних
впливів інноваційних технологій на
учнів.

Практичне
значення
роботи
полягає в обґрунтуванні шляхів вирішення
проблеми застосування інноваційних
технологій на уроках української мови.
Підтверджена можливість досягнення
позитивних навчально-виховних результатів
на уроках при використанні
технології SMART Board,
методу проектів та мультимедійних
технологій, що пропонуються у визначеній
послідовності, на певних етапах, для
розвитку творчих здібностей учнів.

Наукова
новизна
роботи
полягає у спробі комплексного дослідження
та узагальнення сучасних інноваційних
технологій в мовній освіті, визначенні
доцільності їх використання на уроках
української мови.

Апробація.
Основні положення дипломної роботи
обговорювалися на V
Всеукраїнській студентській
науково-практичній конференції «Мова
й література у проекції різних наукових
парадигм», та на студентській
науково-дослідній конференції студентів
Інституту гуманітарної освіти з
актуальних питань лінгвістики і
лінгводидактики української мови та
літератури.

Публікації.
Результати дослідження опубліковані
у 2 наукових працях.

Структура
й обсяг роботи.
Дипломна
робота складається зі вступу, двох
розділів, загальних
висновків, списку використаних джерел,
додатків. Загальний обсяг тексту
дипломної роботи – 106 сторінок.

У вступі подається
науковий апарат, який містить актуальність
дослідження, мету, об’єкт, предмет,
завдання дослідження.

У
першому розділі дипломної роботи
викладаються теоретичні відомості про
поняття «технологія», види сучасних
технологій, про методику використання
сучасних технологій на уроках української
мови, використання
мультимедійних технологій та
метод
проектів при організації навчально-виховного
процесу на уроках української мови.

У
другому розділі подаються методичні
рекомендації щодо застосування окремих
інноваційних технологій у
навчальному процесі під час вивчення
української мови, зокрема таких розділів,
як «Морфологія» і «Синтаксис».
Про впровадження інноваційних підходів
у навчанні української мови для розвитку
творчих здібностей учнів, про практичне
застосування методу проектів та
мультимедійних
технологій на
уроках української мови.
А також наводяться фрагменти уроків з
використанням сучасних інноваційних
технологій.

У
висновках узагальнено результати
дослідження про сучасні технології
навчання у мовній освіті.

Список
літератури налічує 102 джерела.

Додатки
містять фрагменти уроків з української
мови з використанням сучасних технологій
навчання.

Сучасні технології в Україні – факт і деякі прогнози

За останні 3 роки в Україні відбулося досить багато змін в плані розвитку сучасних цифрових технологій. Серед найбільш яскравих можна виділити такі: впровадження ProZorro – електронної системи державних закупівель, яка прийшла на зміну паперовим державними тендерами, перехід на технологію мобільного зв’язку 3-го покоління (3G), бум в застосуванні технологій альтернативних джерел енергії, популярність електромобілів та інші.

 

Сьогодні ми хочемо розглянути фактичні дані розвитку цифрових технологій в Україні, а також зробити невеликі прогнози їх розвитку в цьому році.

 

 

Паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки

Паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки

Згідно із законодавством України, кожен громадянин України, що досяг 14-річного віку, зобов’язаний отримати паспорт.

Запуск паспортної реформи в 2016 році має на увазі під собою те, що замість паперових паспортів, громадяни України будуть отримувати більш захищені і більш технологічні пластикові паспорти. Пластикові ID-картки будуть містити в собі всю основну електронну інформацію про його власника. Включаючи деякі біометричні дані, як наприклад, відбитки пальців власника документа.

Все йде до того, що буде як у фільмі Люка Бессона «П’ятий елемент», де у Лілу був мільтіпас, в якому зберігалася вся потрібна інформація в електронному вигляді.

 

 

Перехід з аналогового телебачення на цифрове

Перехід з аналогового телебачення на цифрове



У «Плані використання радіочастот» Національної ради з питань телебачення і радіомовлення останньою узгодженою датою відключення аналогового телемовлення в Україні і остаточного переходу на «цифру» значиться 30 червня 2017 року. Такий перехід є одним із міжнародних зобов’язань України (наприклад, в рамках угоди “Женева-2006”).

Але, цілком ймовірно, що перехід на цифрове мовлення знову перенесуть, оскільки це зачіпає інтереси багатьох великих гравців на ринку, а також з огляду на неготовність до цього великої частини населення України. З іншого боку, навіть якщо це і станеться, відстрочка буде нетривалою – нам потрібно не тільки виконувати міжнародні зобов’язання, а й 4G хочеться, і плюс до всього цифровий сигнал більш захищений стосовно інформаційної безпеки країни.

 

 

Портал державних послуг iGov

Портал державних послуг iGov

Цей портал реалізований волонтерської командою iGov в рамках боротьби з корупцією в Україні та вдосконалення бізнес-процесів в державних органах. На порталі зібрані послуги, які державні органи України надають громадянам і бізнесу. Якщо у вас є якісь питання по державним послугам – цей портал найбільш корисний для початку пошуку, адже тут зібрана практично вся потрібна інформація по послугах держави. Деякі послуги можна навіть отримати он-лайн. Адреса порталу: https://igov.org.ua/

Є ще корисні ресурси, на яких ви можете ознайомитися з послугами, або ж оформити їх через Інтернет:

 

Можливо, вже в недалекому майбутньому, практично всі довідки, виписки, і інші державні послуги можна буде отримати не виходячи з дому.

 

 

Проект Е-здоров’я (E-health)

Проект Е-здоров

Це має на увазі впровадження єдиної інформаційної системи охорони здоров’я. Починаючи з 2016 року в Україні вже запроваджуються електронні медкартки, які містять всю інформацію про діагноз і лікування пацієнта на первинному і вторинному рівні. Також, в електронні карти будуть включені всі витрати пацієнта, що дозволить ефективно їх моніторити. За допомогою електронної системи охорони здоров’я комп’ютер буде «знати» про пацієнта практично все, а всі потрібні виписки та форми будуть формуватися автоматично.

Більше інформації про реформу в нашому огляді: Реформи в Україні: медицина та охорона здоров’я

 

 

Технологія мобільного зв’язку 4-го покоління (4G)

Технологія мобільного зв

У 2015 році в Україні почав розвиватися зв’язок 3-го покоління (3G): великі мобільні оператори отримали потрібні ліцензії на частоти і почали будувати мережі. Хоча за період з 2015 по 2016 зона покриття 3G досягла лише 40% території України, але вже зараз йде мова про запуск 4G в Україні.

Чекати 4G в цьому році не потрібно (є ще маса перешкод в законодавстві), але, можливо, через рік-два і ця технологія у нас запрацює. Також, для цього, нам потрібно буде закрити повністю аналогове телевізійне мовлення і перейти на цифрове телебачення.

 

 

Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП)

Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП)

Якщо в попередньому пункті ми розглядали онлайн центри отримання державних послуг, то в цьому пункті мова піде про офлайн-центри. Іноді, все ж, доводиться виходити з дому, щоб отримати якусь довідку та виписку. Уряд вирішив допомогти в цьому, і в 2016 році почав запускати у великих містах України регіональні центри з надання адміністративних послуг. Ідея полягає в тому, щоб зібрати більшість можливих державних сервісів «під одним дахом». Наприклад, щоб отримати якусь довідку, отримати паспорт, оформити право на нерухомість, зареєструватися за місцем проживання і т.д. можна було в одному офісі.

Яскравий приклад: ЦНАП (Центр обслуговування громадян) в м. Одеса http://cog.odessa.gov.ua/

 

 

Електронне декларування доходів і витрат (Е-декларування)

Електронне декларування доходів і витрат (Е-декларування)

Запуск системи електронного декларування почався в 2015 році із прийняттям Закону «Про запобігання корупції», а перші електронні декларації були опубліковані в 2016 році. У минулому році такі декларації повинні були подавати тільки “особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування” (наприклад, Президент України, народні депутати України, судді, посадові і службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України тощо). А в цьому році були прийняті зміни до Закону, які розширили коло декларантів (тепер зобов’язані подавати електронні декларації поліцейські, ректори вузів, головні лікарі обласних і районних лікарень, депутати місцевих рад та ін. посадові особи).

Можливо, в недалекому майбутньому, обов’язок подавати електронні декларації торкнеться практично всіх жителів України.

 



Сучасні технології інформаційного впливу (стр. 1 из 7)

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ

Курсова робота студента 3-го курсу,2 групи,
спеціальності міжнародна інформація,

факультету міжнародних відносин

Кушнірова Олександра Олександровича

Науковий керівник Сініченко С.А

План

Вступ 3стор.

Розділ 1. Маніпулятивний вплив. 4стор.

1.1. Масова комунікація. Необхідні умови функціонування ЗМІ. 6стор.

1.2 Естетична і семантична інформація. 7стор.

1.3Основні маніпулятивні технології в системі масових комунікацій. 9стор.

Розділ 2. Телебачення як один з методів маніпулювання: 15стор.

2.1.Участь телебачення в політичній маніпуляції; 16стор.

2.2. Теледебати як виборча технологія; 17стор.

Розділ 3. Методи і техніка регулювання іміджу: 25стор.

3.1.Створення позитивного образу; 25стор.

3.2.Руйнування позитивного іміджу; 29стор.

3.3Протидія руйнуванню іміджу; 32стор.

Висновок 36стор.

Список джерел і літератури 37стор.

Вступ

Засоби масової комунікації стали головнимінструментом для розповсюдженняповідомлень, які впливають на суспільну свідомість. Хоча старі предмети продовжували використовуватися, але й вони були підсилені участю масової преси. А. Моль пишепро ЗМІ: «Вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропустивши її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особисту вагомість, підвищують цінність однієї ідеї, обезцінюючи іншу, поляризують таким чином все поле культури.»[1]Те, що не потрапило до каналів масової комунікації, в наш час майже не впливає на розвиток суспільства. Таким чином сучасна людина не може оминути вплив ЗМІ.

Н.С.Лєонов справедливо виділяє: «Інформація, як ніколи, стала інструментом влади. Коли стало відомо про сприйняття людською психікою навіювання, інформація у вигляді пропаганди і агітації стала головним важілем управління людьми. Вона поступово замінила собою грубу силу, насилля, яке довгий час вважалось єдиним знаряддям управління.»[2] Покійний нині президент США Річард Ніксон, виступаючи одного разу у Раді національної безпеки питання бюджетних витрат, сказав, що він вважає що один долар, вкладений в інформацію і пропаганду більш цінним ніж десять доларів, вкладених на створення систем озброєння, бо остання навряд буде колись використовуватись на праці, у той час як інформація діє щохвилинно і повсюди.

Демократизація суспільства, зростання інформаційної активності і споживання викликали до життя нове визначення інформаційних технологій як засобів управління суспільною свідомістю. До таких засобів відносяться виборчі технології, рекламні технології, нейро-лінгвістичне програмування, політичні і інші технології в соціальній сфері.

Розділ 1.

Маніпулятивний вплив.

Рекламна і політична інформація здебільшого доставляється споживачеві «безкоштовно», її виготовлення і доставку оплачують замовники, зацікавлені у формуванні попиту на певні товари і ідеї. Споживач розплачується потім, коли купує рекламовані товари або сприяє реалізації рекламованих ідей. Оскільки технології маніпулювання цілеспрямовано і успішно впливають на значну частину споживачів інформації, монопольне володіння генераторами інформації в демократичних суспільствах цілком замінює колишні недемократичні методи управління. Виникає проблема власників і ЗМІ, що управляють, як менеджери громадської думки. Інформаційна комунікація здійснюється кимось і для когось, чи чогось. Все, що трапляється в рамках інформаційної комунікації, так чи інакше пов’язано з досягненням деяких цілей індивідами Інформаційна комунікація здійснюється соціальними групами. Поступовість єтапів взаємодії можна надати у вигляді поступових один за одним фаз, у основі кожної із них лежить стан інформації і характер реалізації відносин:

1 фаза. На цій стадії відбувається контакт з базовим фактом, що з’являється в процесі людської діяльності, — необхідна умова для початку інформаційної комунікації.

2 фаза (що проводить). На цій стадії що проводить інформацію додає отриманим відомостям, виступаючим в ролі змісту, ту або іншу знакову форму, тим самим створюючи повідомлення. До цієї ж стадії слід віднести всі процедури, пов’язані з впорядкуванням інформації і формуванням масивів інформації, призначених для подальшої передачі.

3 фаза (передача). Той, що передає і споживаючий позначився тільки відповідною потенцією, яка актуалізується на даному етапі — фазі передачі. Тут відбувається передача інформації за допомогою відповідної системи технічних засобів.

4 фаза (споживання). Ця фаза вдає із себе вельми складний процес, який характеризується активним включенням психологічних механізмів. Лише на фазі споживання починаються зміни в системі установок і ціннісних орієнтацій.

5 фаза (пост фаза ). Використання інформації індивідом і групами людей навряд чи можна розглядати як процес, що завжди проходить в явній формі. Дія інформації на свідомість об’єкту може відбуватися не тільки одноразово, сьогохвилинно, але і володіти тимчасовою протяжністю. Інформація, отже, може продовжувати дію на психіку протягом тривалого часу незалежно від того усвідомлюється цей процес чи ні.

Характерно, що включення механізмів що реалізовують маніпулятивну дію доводиться на фази передачі і споживання. На пост фазі відбувається накопичення мимоволі засвоєної інформації, здатної приховано впливати на свідомість і що є хорошим фундаментом для наступних серій маніпулятивної дії.

Ефективність інформаційного маніпулювання визначається відсотком суб’єктів, що піддалися навіюванню. Сучасна техніка опитів дозволяє приблизно оцінити цей відсоток, який, звичайно, залежить від декількох чинників — мистецтва програмістів, інтенсивності і тривалості реклами, характеру інформації, що вселяється, психологічного стану і загальної інформованості адресатів, а також кількості використовуваних альтернативних джерел інформації.

1.1 Масова комунікація. Необхідні умови функціонування ЗМІ.

Масову комунікацію варто розглядати як соціальне явище, основною функцією якого є дія на аудиторію через смислову і оцінну інформацію, яка передається по каналах ЗМІ. Також слід розглядати масову комунікацію як механізм актуалізації інформації за допомогою різних комунікативних засобів. Існують загальні умови необхідні для функціонування засобів масової комунікації . До них можна віднести такі умови, як:

Аудиторія. Аудиторія є необхідною умовою для функціонування засобів масової комунікації, без неї саме існування ЗМІ втрачає всякий сенс. Під аудиторією розуміється сукупність індивідів, що характеризується неоднорідністю, анонімністю, розосередженістю. Аудиторія — це індивіди, включені в мережу реальних суспільних відносин і зв’язків. За допомогою засобів масової комунікації аудиторія підтримує відносини не тільки усередині своєї соціальної групи, але і з ширшим соціальним середовищем.

Соціальна значущість передаваної інформації . Зміст інформації, що передається по засобах масової комунікації, робить великий вплив на масову аудиторію в найрізноманітніших формах (в т.ч. у формі переконання і навіювання). Дія інформації залежить від того, наскільки вона відповідає соціальним запитам аудиторії і наскільки інформація, що поступає із засобів масової інформації, регулярна. «Треба відзначити, що тепер засоби масової інформації самі здатні формувати і культивувати соціальні запити аудиторії». Разом з соціальною актуальністю смислової інформації велике значення має оцінна інформація. Одержувач інформації вільно або мимоволі чекає оцінну інформацію.

Очікування оцінної інформації від ЗМІ пояснюється тим, що вони як соціальні інститути мають статус офіційного джерела інформації, до якого масова аудиторія має високий ступінь довіри. Істинність смислової інформації важко перевірити, тому аудиторія чуйно прислухається до інформації, яка, як їй здається, відображає домінуючі тенденції в суспільстві. Оцінна інформація багато в чому сприяє формуванню громадської думки.

Наявність технічних засобів, які повинні забезпечувати регулярність і тиражированність масової комунікації. У аудиторії є можливість заповнити навколишній світ інформацією, що поступає із засобів масової комунікації, в цьому перш за все заслуга технічних можливостей засобів масової комунікації.

Відмінність в технічній озброєності між пресою і телебаченням базується в їх різних настроюваннях на аудиторію. Якщо преса в основному налаштована на семантичну хвилю сприйняття аудиторії, то телебачення використовує свій аудіовізуальний потенціал. Ситуативне представлення інформації в телепередачі, на відміну від преси, виключає двозначність. динаміка передачі інформації, ефект співучасті — всі ці відмінності телебачення від преси обумовлені в першу чергу їх різним технічним форматом.

1.2Естетична і семантична інформація

Користуючись градацією, яку запропонував А. Моулз можна виділити таке поняття як естетична інформація, яка на відміну від семантичної інформації не підкоряється загальним законам логіки. Семантична інформація настроює людей діяти відповідно до своїх переконань і інтересів. Семантична інформація у відкриту спонукає людину до певних дій. Вона звернена до логіки і здорового глузду людини. Семантична інформація використовується в політичній діяльності для активного впровадження масових комунікацій в політику. Естетична ж інформація є такою, що превалює в повідомленнях і сюжетах, переданих ЗМІ. На відміну від семантичної інформації вона не наочна. Естетична інформація, витікаючи від засобів масової інформації, не стільки відображає реальний стан речей, скільки викликає у аудиторії певні душевні стани, реакції і емоції.

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *